Перебуваючи у кінотетатрі, людина на якусь мить може побачити щось життєво важливе.

Можна дивитися на світ, а можна жити в ньому.

Придивись уважніше, і ти побачиш спіраль пружини, що випрямилася за межі руїн.

Ми повинні бути обережними з такими іграми, адже їх можна розіграти знову, навіть сьогодні, в ім’я інших хрестових походів

Надія завжди утопічна в тому сенсі, що дозволяє уявляти світ інакшим, але не відчуженим від реального.

Злети й падіння, труднощі й страждання можна зрозуміти лише крізь призму турботи про іншого, адже кожна ситуація та люди в ній створюють одне одного у взаємодії.

Київський лабіринт четвертої зими вчить бачити, як у найщільнішій темряві проступає тонка червона лінія людської присутності.

Едіт Штайн залишила по собі праці, що є важливим внеском у розвиток екзистенційної та персоналістичної феноменології у філософському й богословському сенсах.

Є тріщини, які не заповнюються не тому, що вони порожні, а тому, що вже наповнені тим, що сталося.

Художниця досліджує взаємопроникнення в(и)мирань та втрат у вимірах планети, мистецтва, окремих міст, але також в інтимних довкіллях.