Віндем Льюїс та інші. Маніфест вортицизму

Цей маніфест побачив світ у першому з двох випусків журналу «BLAST» 20 червня 1914 року — виданні, що стало яскравим уособленням передвоєнного англійського модернізму. Його засновником і головним редактором був Віндем Льюїс, один із фундаторів мистецького руху під назвою «вортицизм» (від англ. vortex — вихор).

Проєкт Льюїса часто називають британською відповіддю на футуристичний виклик — своєрідним ар’єргардом проти авангарду, особливо проти невгамовного Марінетті, який на той час був у зеніті популярності. Тому маніфест не лише проголошує основні засади вортицизму, а й відкрито та завуальовано критикує італійський футуризм, зокрема його захоплення ніцшеанською філософією та індустріалізмом.

Втім, визначити вортицизм не так просто. Згідно з Алексом Данчевим, «рух виріс на ґрунті футуризму, кубізму та ідей групи Блумзбері. Вортицизм прагнув стати динамічним вираженням сучасності, уособлюючи типографічну революцію, та не цурався сміливих рішень, яскравих кольорів і контрастів. За словами Езри Паунда, близького друга Льюїса і одного з провідних авторів журналу, вортицизм фокусувався на енергії». Саме Паунд допоміг Льюїсу скласти цей маніфест, під яким зрештою підписалися Річард Олдінґтон, Малкольм Арбатнот, Лоуренс Аткінсон, Анрі Годьє-Бжеска, Джесіка Дізмор, Катберт Гамільтон, Вільям Робертс, Гелен Сандерс та Едвард Водсворт.

Хоч маніфест і можна вважати радше «документом часу», дещо наївним з переспективи сучасності, серед його рядків проступають натяки на подальший розвиток англійського мистецького світовідчуття, зокрема його авангардних (ар’єргардних?) вибухів.

Маніфест вортицизму — перший текст із серії запланованих перекладів маніфестів на «Контурі».

з англійської переклала Марія Косенко

I

1. Ми утверджуємося поза межами акції й реакції.
2. Ми починаємо з протилежних тверджень вибраного світу. Встановлюємо жорстоку структуру підліткової чіткості між двома крайнощами.
3. Ми висаджуємося по обидві сторони.
4. Ми спочатку боремося на одній стороні, тоді на іншій, але завжди за ТУ САМУ ідею, яка не є жодною зі сторін або обома сторонами й нашою.
5. Миротворці завжди були найкращими військами.
6. Ми — Примітивні Миротворці у Сучасному Світі.
7. Наша Ідея — НІЧИЙНА.
8. Ми кладемо Гумор поперек горла Гумору. Розпалюємо Громадянську Війну серед миролюбних мавп.
9. Гумор нам любий, тільки якщо він боровся, як Трагедія.
10. Трагедія нам люба, тільки якщо вона може стиснути свої бокові м’язи, як руки в боках, і вивергнути назовні сміх, наче бомбу.

II

1. Ми чуємо з Америки й континенту всілякі неприємні речі про Англію: «немузична, антимистецька, нефілософська країна».
2. Ми цілком погоджуємося.
3. Розкіш, спорт, знаменитий англійський «гумор», бентежна влада й ідея фікс Класу, що породила найсильніший снобізм у світі; густі застояні ставки саксонської крові, не здатні ні на що, крім жаб’ячих концертів у графствах під Лондоном: цими феноменами Англія своєрідно вирізняється, у поганому сенсі, з-поміж інших країн.
4. Саме тому Англія час від часу породжує таких видатних митців.
5. Також саме тому тут, із цієї брили стисненого життя, міг вибухнути рух до мистецтва й уяви — із більшою силою, ніж будь-де.
6. Вірити, що для мистецтва необхідно або сприятливо «покращувати» життя, наприклад, створювати архітектуру, одяг, прикраси зі «смаком», — безглуздя.
7. Мистецький інстинкт є незмінно примітивним.
8. У хаосі недосконалості, дисонансу тощо він знаходить такий самий стимул у Природі.
9. Митець модерного руху — це дикун (у жодному разі не «передовий», удосконалений, демократичний, футуристичний індивід з обмеженої уяви містера Марінетті): ця велетенська галаслива, газетна, феєрична пустеля сучасного життя для нього — немов Природа для технічно примітивнішої людини.
10. Подібно до того, як степи й злигодні російської зими, коли селянин мусить тижнями перечікувати в хатині, породжують цю надзвичайну гостроту чуття й розуму, яку ми асоціюємо зі слов’янами, Англія просто зараз — найбільш сприятлива країна для виникнення великого мистецтва.

III

1. Ми чітко дали зрозуміти, що в наших поглядах немає нічого шовіністичного чи крикливо-патріотичного.
2. Але є шалена втома від кволого європеїзму, приниження нещасного «інтелектуала» перед будь-чим, що надходить із Парижа, космополітичної сентиментальності, яка панує у стількох сферах.
3. Так само, як ми вважаємо, що Мистецтво має бути органічно пов’язаним зі своїм Часом, ми наполягаємо: те, що актуальне й украй необхідне для Півдня, для Півночі неефективне й неактуальне.
4. В Ірландії вимерли фейрі (попри безглузді спроби їх відродити), а в Іспанії занепадають арени для кориди.
5. Але містика, з одного боку, та гладіаторські інстинкти, кров і аскетизм, з іншого, будуть завжди актуальними й джерелами Творчості для цих двох народів.
6. В основі Англійського Характеру — Море.
7. Своєрідні якості й властивості, які море завжди збуджує в людях, — це ті, що з-поміж багатьох інших ознак нашої раси є найбільш засадничо англійськими.
8. Зокрема, несподівана універсальність, притаманна геть-чисто англійським митцям, зумовлена саме цим.

IV

1. Отже, ми стверджуємо, що мистецтво для цього клімату має бути північною квіткою.
2. І ми натякнули, що саме, на нашу думку, має бути суттю мистецтва, якому судилося вирости в цій країні, і зразки чиїх димарів прикрашають сторінки цього журналу.
3. Справа не в безхарактерному фізичному кліматі, що нас оточує. Якби це було так, заплутаність джунглів, прудка тропічна рослинність і грандіозність американських дерев були б не для нас.
4. Але наша промисловість і Воля, яка визначила перед лицем своїх потреб напрям сучасного світу, виростила сталеві дерева там, де бракувало зелених; вибухнула корисною рослинністю й здобулася на буйніші хитросплетіння, ніж Природа.

V

1. Ми чітко окреслимо кілька пунктів, перш ніж перейти до визначення суті цього неодмінно корінного мистецтва.
2. У найвільніший і найбурхливіший період в історії АНГЛІЇ її література, на той час головне Мистецтво, була багато в чому тотожна літературі Франції.
3. Чосер був до великої міри мистецьким побратимом Війона.
4. Шекспір і Монтень утворювали єдину літературу.
5. Та Шекспір у своїй творчій уяві відобразив містику, божевілля і витонченість, властиві Півночі, і рівною мірою сполучив комічне й трагічне.
6. Гумор — це явище, викликане раптовим вливанням культури у Варварство.
7. Це інтелект, розбурханий потоком наївності.
8. Це Хаос, що вдирається в Поняття й підриває його, мов азот.
9. Це Індивід, що прикидається Людством, наче дитина в завеликому для неї одязі.
10. Трагічний Гумор — це природжене право Півночі.
11. Кожне велике північне Мистецтво матиме щось від цього підступного й бурхливого хаосу.
12. Жодне велике АНГЛІЙСЬКЕ Мистецтво не має соромитися розділити славу із Францією; завтра це може бути Німеччина, як це раніше робили єлизаветинці.
13. Але воно ніколи не буде французьким — як і Шекспір, найбільший католик і найвитонченіший серед англійців.

VI

1. Сучасний світ майже повністю завдячує англосаксонському генію — своїм виглядом і духом.
2. Машини, поїзди, пароплави — усе, що зовні вирізняє наш час, походить здебільшого саме звідси.
3. В одязі, манерах, механічних винаходах, тобто ЖИТТІ, АНГЛІЯ вплинула на Європу так само, як Франція у Мистецтві.
4. Проте, трудячись у площині ЖИТТЯ, вона останньою усвідомила Мистецтво, котре є організмом цього нового Устрою та Волі Людини.
5. Машини — найкращий посередник Землі: мимохідь вони змітають одним помахом догми обмеженого й педантичного Реалізму.
6. Крім того, завдяки винахідливості в механіці англійці не тільки розселилися по всій Землі, а й поєднали на своєму рідному острові всі земні півкулі.
7. Не можна сказати, що заплутаність джунглів, прудка тропічна рослинність і грандіозність американських дерев не для нас.
8. Адже все це, звичайно, є навколо нас — у формі техніки, Фабрик, нових і просторіших будівель, мостів і виробів.

VII

1. Проте як тільки настане це усвідомлення нових можливостей вираження у сучасному житті, воно по праву належатиме англійцям більше, ніж будь-якому іншому народові Європи.
2. Також, бувши за походженням їхнім, воно повинне надихати їх сильніше й безпосередньо.
3. Вони — винахідники цієї скупості й суворості, й вони повинні бути великими ворогами Романтики.
4. Романські народи завжди будуть, по суті, її оборонцями.
5. Наприклад, годі знайти більш романтичних і сентиментальних сучасників за романців із їхнім «відкриттям» спорту, футуристичними виливами почуттів до машин, літаків тощо.
6. У Франції та Італії справжніми революціонерами є тільки посередності.
7. В Англії, навпаки, у бунті немає вульгарності.
8. Або радше немає бунту, це звичайний стан.
9. Тож бунтівники Півночі й Півдня — це часто діаметрально протилежні види.
10. Найближче, що є в Англії до видатного традиційного французького художника, — видатний революційний англійський.