Вадим Мірошниченко. Велике ув’язнення? Нікчемна банальність

Контур

Facebook

Instagram

Telegram

підтримати


У будь-якому суспільстві тіло затиснуте в лещатах влади,

що накладає на нього примус, заборони або зобов’язання.

Мішель Фуко

Вірус повинен нагадати вам про свою присутність.

Будь він болячкою застудного герпесу або болісними

спазмами сказу, він нагадує вам про свою

небажану присутність: «ОСЬ ВІН Я».

Вільям Берроуз

Естетика порожніх вулиць, безлюдних зон відпочинку, закритих міст, переповнених супермаркетів, транспорту, що курсує не за встановленим маршрутом, продезинфікованих зупинок, фігур занепокоєних/розслаблених тіл, залів для очікування, кави To Go, черг з визначеною дистанцією, нерозпроданих товарів, музикантів на дахах і балконах… мертві не вмирають.

Це могло би стати Тихим усамітненням, натомість перетворилося на фальш. Що є ізоляція як не перебування на самоті на острові інтелекту посеред океану споживання, індустрій, нерівності? Чи можна ізолювати того, хто і без того в ізоляції? Смішно говорити про само/ізоляцію філософу, художнику, поету… Наразі не про буколічні медитації над вічною темою.

Вірус (від лат. virus – слиз, слизистий сік, отрута), яким би він не був і як би його не називали, не має жодного стосунку до події. І водночас, він є певним станом, конструктом. Стикаємося, принаймні, з двома його сторонами: природною і штучною. Перша є предметом спеціальних досліджень тих, кого вилучено з архівів і оприявнено в медіа. Попереднє деконструктивне запитування стосується другої сторони.

Вірус, як провокатор le détournement – концептуальна ситуація, та від самого початку його замкнуто в розгалуженій системі реальних і віртуальних мереж. Вірус опинився на карантині. Його викрито. Він стає прямим або опосередкованим супутником будь-якої теми, проблеми, стрічки новин. Мов безкоштовний застосунок в інет-магазині, бонус до вдалої покупки, причина для нагляду. Додаткова причина. Держава (як інститут), влада використовують вірус, задля класифікацій, тематизацій, ранжувань, ієрархізацій, поділу тіл. Структура має зміцнитися. Контроль над тілом має посилитися. Першочерговим є виключно біологічне виживання, для цього послуговуються будь-якими методи, виправдовуються будь-які засоби. Дисципліна, самодисципліна, обсервація.

Система дозволів і заборон. Система чітких ліній, переміщень, координат. Картографування процесів. Тотальна геометризація функціонування тіл в просторі. Поділити на квадрати, анонімізувати, вписати до статистики. Визначити межі, встановити кордони, пролонгувати. Вкотре нагадати, що свободу не забирають, її віддають. Зробити все, щоб віддавали добровільно. Милосердя і санкції. Карантин як турбота, поцілунок холодних губ держави… як заспокійливе з ефектом плацебо, як окупація і життя, відпущене за талонами.

Капіталістична економічна система розуміє, що потребує тіл (індивідів?) для власних завдань. Бажано здорових, витривалих тіл. Вона не розраховувала на те, що знадобляться надто здорові тіла і що дещо природне здатне нанести їй болючі удари. Втім, економічна криза не триватиме вічно, за рахунок бідних, які стануть ще біднішими, вона буде подолана. Капіталізм зруйнується, але не зараз. Санітарна криза? Безумовно, в поєднанні з цивілізаційною. Перманентна осциляція між розхитаними станами. «Клініка», «психлікарня», «тюрма»… «карцер» давно народилися, але не всі це помітили. В певному сенсі, нічого принципово нового. Зайва нагода для інтелектуальних змагань. Суспільство не стане менш чи більш дисциплінованим. Ласкаво просимо до лагідного лагерного існування там, де зворотній бік ідеології.

Дискурс війни. Безперебійна боротьба «за» і «проти». Атака знижками. Пом’якшення мемами (без реально монструозного). Смерть – це інфографіка в поліетиленовому захисному костюмі, в масці, рукавичках, окулярах і з антисептиком. Смерть – це чорна аватарка і причина для часткового виходу із соцмереж. Смерть – це кількість переглядів в прямому ефірі, репостів, лайків, коментарів… це випитий алкоголь, перетравлений попкорн, зім’ята постіль… це незмивний запах тіл… це монетизація.

Контроль має постійно про себе нагадувати, пропонувати все нові і нові фішки, програмне забезпечення, оновлення, подати це як вибір тіла, а не нав’язування. Ще більше вебінарів, безкоштовних онлайн курсів, відкритих лекцій, доступних бібліотек, музеїв, екскурсій, спорту, духовних практик, богослужінь, проповідей etc. В обмін на тіло і покору. Контроль на обкладинці Forbes. Вірус – топова тема LIFE. В ізоляції ти не маєш права усвідомлювати, що ти в ізоляції, що існують альтернативи. Віднині це твій нормальний стан. Контроль завжди триматиме тебе за руку, виконуючи твої бажання. Ти – вірус. Мета вірусу – вижити. Контроль дає поради, як жити під наглядом і споживати. Криза – це збитки завдані Контролю, які підпадають під фіксацію, обрахунок і повернення з відсотками.

Контроль супроводжує, координує зміни, модифікується сам і модифікує тіла. Челлендж – один з видів обопільних модифікацій. #pillowchallenge. Паноптикон. Бажання бути побаченим. Сексуальне бажання бути оціненим, оціненою з легким, і, воднораз, надокучливим, нудотним присмаком позитиву. Що приховує зворотній бік? Цензура? Подушка, сновидіння, галюцинації, глядачі зайняли свої місця, вуайеризм за який не соромно і не карають. Сон, їжа, секс, симуляції – стандартний набір дисциплінованого (віртуального) тіла. Сексуальні практики виплескуються назовні. Навіщо щось приховувати? Від кого щось приховувати? Оргія, яка не завершується оргазмом. Заборонено торкатися до іншого, заборонено торкатися до власних статевих органів без засобів індивідуального захисту. Сексуальний матеріал утримується в багатоквартирних комплексах, в одноповерхових будинках, в затишних камерах з авторським дизайном. Сексуальні тіла обмотані колючим дротом, під’єднанні до електронних систем живлення. Секс, звук, колір, зображення, ітерація. Bondage, Discipline, Domination, Submission, Sadism, Masochism. Стоп-слово? Пригнічений потяг. Тенета уявної сублімації.

Залучити якомога більшу кількість тіл. Тіла вимагають дій. Зробити все, аби не помічати смерть: облизати унітаз, лишитися вдома, вимити руки. До кого адресовано виклик? Челлендж заради Контролю. Подалі від трагічного, ближче до фарсу. Дисципліноване тіло поширює токсини дисциплінарності без перерви на оплески, заміну масок і рукавичок. Тіло непомітно для себе опинилося в карцері і радіє цьому, обурюючись будь-якій протилежній думці. Суцільний конформізм, конформізм суспільства. Драма? Швидше даність. Мовчазне схвалення комплексу заборон після якого розмови про свободу виглядають штучними, романтизованими, хворобливими.

Тіла аналізують, описують, обробляють, дезінфікують, знезаражують, стерилізують. За ними невпинно спостерігають, фіксуючи час прийому їжі, ліків, час випорожнень, час і місце прогулянок, закупів, сексу. Комічні експерт(к)и (політологи/ні, психологи/ні, соціологи/ні, медики/ні, блогер(к)и), галасливі розумники, патологічні майстри мімікрії симулюють вихід з повсякденності, роздаючи інтерв’ю по скайпу зі своїх склепів. Електронна революція, магнітофони, комп’ютери, світло-шумові ефекти, фото, відео. Cutup technique. Пародія на пародію. Чутки, паніка, адаптація, задоволення. Тіло неодмінно має підлягати муштрі. Тіло оголошується токсичним. Будь-яке тіло реально чи потенційно проголошується токсичним. Дистанція, захист, невідомий (або двійник, клон, аватар). Ненависть, страх народжуються і розповсюджуються в транспорті, в супермаркеті, на вулиці після того, як хтось кашляне. Ідеологія через медицину вербує, трансформує суб’єктів на (індивідів і?) тіла, шляхом шаблонного побажання – «Будьте здорові!» (якщо перевернути формулу Луї Альтюссера), як різновид ритуалу підпорядкування. Інтерпеляція від суб’єкта до тіла. Звертання поліцейського, медика, будь-кого адресовано всім і нікому.

Маска дозволяє стати будь-ким, ізолюватись на рівні ідентифікації за обличчям. Відчуження. Вірус як дещо уявне і уявність вірусу з подальшою ре-конструкцією себе на рівні норми. Одягніть маски, відпустіть свою внутрішню однаковість! Натравіть санепідемстанцію на ворогів! Подайте милостиню на розвиток культурних індустрій (мода, медіа, стартапи тощо)! Не поява нових дисциплінарностей чи норм, а нагадування, актуалізація відомих, апробованих, кодифікованих. Втеча з однієї дисципліни до іншої, з однієї норми до іншої маніфестує ту саму дисципліну, ту саму норму. Система одночасностей: криза, поглиблення, вихід. Ризоматичні лабіринти: економіка, політика, соціум, культура. Ризома і одночасність в полі історичності і повсякденності. Відсутність явища «в цілому». Шанс його приблизити, збільшити, «все, що взагалі можна висловити, можна висловити ясно, а про те, про що не можна говорити, треба мовчати» за Людвігом Вітгенштайном.

Риторика війни на (короно)вірусному фронті в певних своїх моментах перетинається з челленджами, флешмобами, перформансами, розширюючи таким чином дискурс. Агресивна риторика. Агресивна задля послаблення. Вірус – це ворог, вбивця, загарбник, війна проти нього є священною, безкомпромісною, перемога будь-якою ціною. Війна на рівні дискурсу. Риторика, яка не впливає на вірус і на яку не впливає вірус. Контроль артикулює нерівність, обирає кому жити, кому працювати, кому пересуватися (настирне, безперестанне нагадування про вік, стать, соціальний статус, так звані групи ризику), кого штрафувати і кому виписувати дозволи. Обмежити тіло заради тіла, заради правопорядку, поповнення бюджету. Зшити ізоляцію з медичною необхідністю. Артикулюються еквівалентності: медики еквівалентні військовим. Медики на передовій. Реабілітація медиків. Історії тих, хто пережив, на який завгодно смак. Тіло готове пробачити некваліфікованість, корупцію, помилки. На час пандемії. Війна – це мир? Пам’ять, забуття, архів.

Тіло осцилює тут-там-ніде, воно потенційний/реальний інфікант, воно прагне споживати і бути спожитим. Заповнений провізією le frigo – метафоричне (?) продовження тіла і індикатор життя. Світ en ligne. Безтурботна ізоляція? Чи готове тіло знову і знову погоджуватися з урізанням прав і свобод (те, що анонсується як тимчасове, стає повсякчасним (стеження за інфікованими через мобільні додатки)) заради подолання (санітарної, цивілізаційної) кризи, пандемії etc? Якщо держава безсильна, неспроможна, недієздатна, то це не означає, що вона має право робити зі свободи фікцію, зафіксовану на папері. Чи стане держава опікуватися психологічною реабілітацією кожного, в тому числі здорових, котрі внаслідок ізоляції і політики карантину перейшли до іншої категорії? А якщо ні, то хто вийде на бунт? Контроль привчає до страху, затуманює сприйняття, встановлює ерзац-порядок, спрощує складне, ускладнює просте. Сплачуй податки! Частина коштів з яких обов’язково спрямується на чергові обмеження. Всього-на-всього картинка на екрані, через те, що за словами Вільяма Берроуза: «Реактивний розум – це вбудована електронна поліцейська сила, озброєна огидними погрозами. Так ти не хочеш бути славненьким вовченятком? Гаразд, худобу на бійню, м’ясо на гак».

Свобода – не гумовий виріб номер один або номер два, це щось схоже на рішучість ставити питання, деконструювати Контроль, вірус. Свобода в руйнації імперативного «повинен» самоізолюватися, і пропозиція «я можу/я не можу» ізолюватися. Від тіла до індивідуальності. Мужність індивідуальності. Мусять запалати вогнища інтелектуального спротиву, не просто штучному вірусу, а Контролю. Створення ситуацій, дрейф, фланерство і зрештою, вивільнення, нарізки… життя! Контролювати можна лише тих, хто дозволяє себе контролювати.