Передмова до публікації перекладу
«Що таке Просвітництво?» Мішеля Фуко
Українському читачеві пропонується переклад невеликого есею Мішеля Фуко «Що таке Просвітництво?» (1984). У ньому французький критик, історик, соціолог та філософ намагається уточнити значення доби Просвітництва для Європи та європейців. Він відштовхується від Кантового есею «Відповідь на питання: що таке Просвітництво» (1784), в якому відомий кеніґсберґський мислитель розглядає Просвітництво, як «вихід людини зі стану неповноліття».
Але, що парадоксально, в часи Канта ще не було точно відомо, що таке Просвітництво. Річ у тім, що «вихід людини зі стану неповноліття» – це ще не Просвітництво, а лише його початок. Цей вихід Кант пов’язує зі здатністю людини публічно користуватися власним розумом. Це користування власним розумом полягає у вільних розмірковуваннях про справи суспільні, політичні, релігійні, наукові тощо і винесенні їх на суд слухачів. Людина вважається вільною, коли вона, не боячись, публічно висловлюється про державний лад у країні, вільно критикує його недоліки, причому доти, доки ці недоліки не будуть належним чином усвідомлені та усунені [1, с. 137]. Людина, як істота розумна, зобов’язана розмірковувати (використовувати розум); якщо вона не розмірковує, якщо вона не використовує розум у публічній сфері, тоді вона неповнолітня і нерозумна.
В принципі Фуко погоджується з таким визначенням Просвітництва, але він також наголошує на тому, що Просвітництво – це доба, коли людина усвідомила свої межі. Фуко вважає, що невелике есе Канта безпосередньо пов’язане з його трьома «Критиками». Критика встановлює «законне використання розуму», яке дозволяє відповісти на три світоглядні питання, сформульовані Кантом, а саме: «що я можу знати?», «що мені робити?», «на що я можу сподіватися?». Жодна традиція, жодна релігія, жоден авторитет не здатні відповісти на ці питання. Людина розумна покладається на власний розум і сама шукає відповіді на ці питання. Критика стає засобом розуму, який відкриває межі людини, виводячи її зі стану неповноліття. Тому, зазначає Фуко, «Просвітництво – це доба Критики». Якщо ж Кант встановив межі людського пізнання (знання), людської діяльності та надії, то Фуко, навпаки, вважає, що люди можуть подолати свої межі завдяки праці над собою, завдяки тому, що ми будемо мислити та діяти по-іншому.
Це завдання також стоїть і перед українцями, які стали на шлях змін. Євромайдан та Революція Гідності засвідчили, що українці готові змінюватися й готові захищати свою свободу та незалежність, що є свідченням процесу виходу зі стану неповноліття, про яке писав Кант. Думки Фуко щодо Кантового розуміння Просвітництва вводять нас у контекст соціально-політичних революцій у європейських країнах 60-х – 70-х років, активним учасником яких був Фуко. Тому цей переклад есе французького мислителя нам буде цікаво прочитати, аби зрозуміти сучасні соціально-політичні процеси в Україні.
Коментарі
Передрук статті з «Гуманітарні візії», Том 1, Число 2, 2015, С.109-116.
