Галина скляренко

Реальність уявного світу:
скульптура Петра Гронського

Публікуємо фрагмент розділу, присвяченого творчості Петра Гронського, з книги «Нова українська скульптура».
«Вивчаючи структуру, ритм, простір, спостерігаючи за природою змін навколишнього світу, я шукаю шлях до розуміння "частини", яку займає в ньому людина»
Петро Гронський
Особливість урбаністичного пейзажу полягає в тому, що в ньому поєднуються дві протилежні складовi: природна та створена людиною. У великих містах перша все більше поступається другій, проте не зникає. Навіть у жорсткій багатоповерховій забудові спальних районів мегаполісів так чи інакше можна відчути риси конкретного ландшафту, живе дихання навколишнього простору, світла, повітря… Невипадково, як вважають дослідники, урбаністична свідомість, що стала ознакою сучасної культури, несе у собі не лише динаміку, фрагментарність та соціальну загостреність, а й новий тип бачення та сприйняття природного світу. В скульптурах Петра Гронського ці риси переходять у своєрідну «брутальну поетичність», де важка жорсткість «нехудожніх» матеріалів (бетонних та гранітних блоків) несподівано набуває прозорої поетичності мінливих станів природи. Як, наприклад, у його роботі «Ранок» (2017): сіра шорстка бетонна брила «прорізана» м'якою горизонтальною лінією, що спалахує блиском полірованої бронзи. Так створюється образ сірого ранку у великому місті, де крізь туман на обрії пробиваються перші сонячні промені нового дня… Або «Сяйво» (2017) — сірі бетонні блоки, що золотяться зверху бронзовими вставками: так спалахують вранці чи при заході сонця міські багатоповерхівки, віддзеркалюючи його відблиски… В цьому ж ряду й композиція «Занурення» (2018, 2019; полімери, бронза, сталь), де блок-паралепіпед прорізаний зверху блискучою золотою стрічкою: так бачить художник сонячні промені серед міської забудови. Як розповідає Петро Гронський: «Значна частина моєї творчості пов'язана з темою міста: місто є дзеркалом; місто є книгою; місто є лабіринтом; місто є природою…»
«Занурення»,
сталь, бронза,
40 х 40 х 40 см, 2020

Ілюстрація з книги «Сучасна українська скульптура»
Петро Гронський народився у 1989 році в Києві в мистецькій родині, де мати — художниця, а батько — композитор. Закономірно його навчання розпочалося з Київської дитячої Академії мистецтв. Започаткована у 1994 році, дитяча Академія на той час була новаційним навчальним закладом, де на відділенні образотворчого мистецтва викладали молоді, енергійні художники. Ця ж енергія рухала й їхнім учнем. У 2001 році у київській галереї «Ірена» відбулася перша персональна виставка юного Петра Гронського, на ній були представлені його живопис, графіка, скульптура. Про свого учня невеличку статтю у газеті «День» надрукувала тоді викладачка історії мистецтва дитячої Академії мистецтвознавець Оксана Ламонова, відзначаючи «щиру безпосередність та художню переконливість» його творів… Однак серед різноманіття творчих можливостей Гронський обрав скульптуру. У 2004–2008 роках він навчався на скульптурному відділенні Київської республіканської художньої школи ім. Т. Шевченка, де його дипломною роботою стала композиція, присвячена Олександру Архипенку: вона зображувала самого майстра, що сидів поруч зі своїм твором… У 2008–2014-му Петро продовжив освіту на факультеті скульптури у Національній академії мистецтва та архітектури, 2015–2017-му був тут асистентом-стажером.

Творче становлення молодого художника відбувалося стрімко і досить контроверсійно. Адже якщо у 2011 році на Всеукраїнській трієнале скульптури він представив станкову бронзову фігуру «Апостол Петро», виконану цілком в дусі «малої пластики 1970-х», з її увагою до співставлення різних фактур, ювелірною проробкою поверхонь, підкресленою декоративністю, то вже у 2012 році з'являється «Лабіринт», в якому орієнтиром для молодого художника стає творчість Ентоні Гормлі та сучасна світова скульптура.

«Лабіринт» (метал, полімери, висота 180 см) Гронського — про вибір людиною свого шляху, про пошук відповідей на головні питання буття. Тема вирішена тут ще доволі просто та безпосередньо: струнка оголена чоловіча постать стоїть на лабіринті з металевого пруття, що, наче план доріг (чи роздоріжжя), розгортається біля його ніг. Конструкція лабіринту похилена, тінь від неї на підлозі — ще один зріз теми, ще один її образний вимір. Роботу можна вважати біографічною, вона віддзеркалила період вибору подальшого творчого руху, пошуку своєї пластичної мови та естетики… 2014 роком датовано й жіночий «Торс» (метал, полімери), виконаний у класичних традиціях. Проте, ніби ставлячи під сумнів його ідеальну естетику, художник деінде розриває New-Ukr-Sulpture-2021new.indd 97 08.06.2021 21:52:31 l 98 поверхню скульптури: «класика» вже не відповідає його відчуттю часу… Тоді ж він створює композицію «Двоє» (2014, бронза, метал): оголені чоловіча та жіноча пів-фігури на зіставлених під кутом металевих кубах, що загалом нагадує своєрідний трансформер чи іграшкову головоломку: роздуми про людську подібність та відмінність, близькість та віддаленість… «Діалог з Гормлі», митцем, для якого, як відомо, людська фігура є точкою відліку простору, його мірилом та змістом, що присутній навіть у абстрактних формах, прокреслить подальшу творчість молодого митця, у більшості робіт котрого умовне і «людське» будуть співіснувати одне з одним.
«Двоє» (фрагмент), сталь, бронза,
h 158 см, 2014

Ілюстрація з книги «Сучасна українська скульптура»
[...]

У своїх роботах Петро Гронський розвиває характерну тенденцію сучасного мистецтва, де «діалог з традиціями» не стільки продовжує їх, скільки дискутує з ними, залучаючи усталені мотиви, стилістику, мову до нових колаборацій. Так поверхня цілком мінімалістських за своєю естетикою бетонних блоків у його композиції «Всередині» (2015, бетон, метал, полімери) рветься вертикальними вм'ятинами, що наче відкривають їхню приховану серцевину. Отже бетонний блок не монолітний? В ньому щось міститься? … А «Занурення» (2016, бетон, метал, полімери) будується на протиставленні квадратного бетонного блоку і негеометричного, «неправильного» за своєю формою отвору в ньому…
Нова українська скульптура
Галина Скляренко
    Книга «Нова українська скульптура» присвячена творчості нового покоління українських митців, яке активно заявило про себе в останні десятиліття, суттєво змінивши традиційні візії не лише скульптури, а й українського мистецтва в цілому.
    Книга на сайті ArtHuss
    Підтримай Контур на Patreon
    Close
    Редакція може не поділяти погляди авторів, але вважає їх вартими уваги.