Вступні зауваги
Писати про відеоігри — справа невдячна. Досі існує упередження, що це просто розвага і досліджувати там нічого. Проте «Disco Elysium» — одна з тих ігор, котрі здатні повністю розвіяти цей стереотип.
Хтось може навіть запитати: чи доречно називати її грою, якщо майже весь геймплей — це текст, обсягом понад мільйон слів? Але запевняю: «Диско Елізіум» не могла б бути звичайною книгою. Ігрова форма дозволяє авторам висловити те, що засобами інших мистецтв зробити неможливо. Але це питання потребує окремого розгляду. Зараз я його порушив лише принагідно.
Оскільки ця гра не надто відома в Україні, не завадить зробити її загальний огляд, а вже тоді перейти до теми допису.
«Диско Елізіум» — це рольова гра про детектива Гаррі Дюбуа, який прокинувся після чергового запою. Але цього разу він напився так сильно, що не пам’ятає ні того, ким був, ні навіть історичних подій чи засадничих властивостей усесвіту, в якому відбуваються події. Тож гравець, з’ясовуючи, навіщо члени профспілки повісили чоловіка на задньому дворі місцевого кафе, разом з головним героєм також пізнає його минуле та світ гри — Елізіум. Допомагають у цьому голоси в голові Гаррі, кожен з яких відповідає за якийсь аспект його характеру чи навичок. До прикладу, Енциклопедія — один з таких голосів — розповідає різні факти про світ гри, пов’язані вони зі справою, чи ні.
Гадаю, у вас вже виникло запитання: а як поліцейський детектив про офіцера-п’яницю пов’язаний з надзвичайно складною Геґелевою філософією? Роберт Курвіц, головний дизайнер і сценарист гри, в післямові до артбуку написав про це:
Через радянські підручники з філософії ми дійшли до головного принципу, яким керувались, створюючи світ Елізіуму: до геґельянства.
Велична, неприступна система Ґ. В. Ф. Геґеля — філософія історії — навчила нас двох речей. По-перше, будь-який дійсно правдоподібний світ не лише має, але і є історією. По-друге, єдина правдоподібна історія – це прогрес. Стикаючись, наче доміно, протилежні ідеї привели нас сюди. Проте побудовані світи існують у статиці. Вони — тематичні парки, де минуле нічим не різниться від сьогодення. Стара Республіка точно така сама, як і Нова Республіка: до біса кульгава. Так, наче їм ледве вистачило уяви, щоб вигадати одну версію свого всесвіту, і вони не захотіли (або не змогли) уявити його в русі. Комерційні паракосми[1] — це статичні, урізані версії реальности. Тільки зоряні дурниці, будь ласка. Мені потрібен кіберхакер і нічого більше.
Ми не хотіли комерційний паракосм. Це геть не по-геґелівськи. Ми хотіли палац квазісакральних речей. Все, що в історії захопливе й страшне — і тільки це. Звеличене. Вишукане. Шириться за межі реальности, як темно-сіра сонячна корона. Церемонія коронації світу.[2]
Оскільки світ «Диско Елізіуму» є однією з головних особливостей гри, а її автори зізнаються, що саме Геґелева філософія спонукала створити його таким, то варто дослідити прояви цього впливу. Тут я проаналізую лише один елемент «Диско Елізіуму», котрий явно пов’язаний з Геґелем, — невинність. Аналіз складатиметься з трьох частин. У першій я викладу головне, що про невинність можна довідатися з самої гри. В другій — опишу Геґелеву концепцію всесвітньо-історичного індивіда. В третій — повернуся до невинности, але вже крізь призму Геґелевої філософії.
1. Невинність
Спочатку розглянемо саме поняття. Ймовірно, його вигадали подібно до титулів «Її Високість» чи «Її Милість». Про це свідчить те, що герої часто говорять: «Її Невинність Долорес Дей»[3]. Значення ж цього титулу можна довідатися від Енциклопедії, коли головний герой відвідує церкву, присвячену одній з невинностей:
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ: Невинність — це найвища категорія історичних постатей у світі, буквальне уособлення Історії. Традиційно, невинність, бувши помазаною, стає верховним правителем Окциденту чи всього відомого світу, — принаймні тих частин, які мають значення.[4]
Звідси випливає, що титул невинности має як політичний, так і релігійний виміри. Але загалом це визначення залишає більше питань, ніж відповідей. Що означає «уособлення Історії»? В чому полягає влада невинности? Як вона її здійснює? Хто помазує невинність?
Найпростіше відповісти на останнє запитання. У світі гри існує міжнародна організація, Партія Засновників, яка лише те й робить, що набирає нових учасників і шукає чергову невинність[5]. Її заснували послідовники Перикарназія, першої невинности. Він заявив, що подібних йому буде більше[6]. І тому Партія займається не лише політичними справами, а також зберігає Перикарназієву церкву[7].
Хоча ніде не сказано про те, як саме організована їхня робота, але деякі важливі речі можна виснувати з опису невинности.
По-перше, Партія не вирішує, чи невинність взагалі з’явиться. Це аж ніяк не аналог папського конклаву, який обирає нового папу після смерті попереднього. Між останніми невинностями минало по двісті років, а за всю історію вони з’являлися лише шість разів[8].
По-друге, Партія не вирішує, хто саме буде невинністю. Тому слово «обирають» тут не дуже доречне. Вона радше засвідчує появу невинности як певний факт. Тож її краще порівняти не з папським конклавом, а з Конгрегацією в справах святих, котра визначає, чи відповідає кандидат на канонізацію всім необхідним критеріям. Партія Засновників, схоже, так само не обирає невинність, а тільки розпізнає її й проголошує. Інакше кажучи, Партія може постановити: «Так, ось цей справді невинність», — але не наказати: «Ось цей має стати невинністю».
По-третє, проголосивши невинність, Партія більше не має жодної влади над нею. Навряд чи хтось взагалі здатен хоч якось впливати на невинність. Принаймні Енциклопедія вважає невинність більше, ніж правителем, і до певної міри тираном[9]. Але йдеться не про звичайну одноосібну владу, а про ідею, закорінену в особливій метафізичній картині світу:
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ: Невинність непомильна. Її рішення — це не рішення. Це неминучості, — те, що у будь-якому разі сталось би, лише пришвидшене, запаковане у десятиліття замість століть. Невинність — невпинна, суцільна подія, священна людина. Це честь і шана жити, коли вона при владі.[10]
Це пояснює, що означає «уособлення Історії». Невинність, правлячи, не просто здійснює свою окрему волю, як це роблять звичайні люди, а своєю окремою волею здійснює хід Історії.
Уже тут легко помітити вплив Геґеля, але він стає зовсім явним у ще одному визначенні невинности, яке дає Енциклопедія:
ТИ: Зажди, а що, власне, таке невинність?
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ: Найвища категорія історичних індивідів — втілення Світового Духу.[11]
Щоби повністю зрозуміти, про що тут ідеться, слід звернутись до Геґелевої філософії.
2. Всесвітньо-історичний індивід
Загальноприйнято згадувати про те, як Геґель описував зустріч з Наполеоном у листі до Нітгамера 6 жовтня 1806 року:
Я бачив імператора, цю світову душу, як він їхав через місто на розвідку. Направду дивовижне відчуття — бачити такого індивіда, зосередженого тут, в одній точці, верхи на коні, що охоплює світ і панує над ним.[12]
Може здатися, що Геґель у пориві емоцій надто захопився метафорами. Зрештою, в той день французька армія на чолі з Наполеоном захопила Єну, де тоді жив філософ. Проте ідея, яку він принагідно згадав у листуванні, згодом матиме значне місце в його «Лекціях з філософії історії». У вступі до «Лекцій» Геґель описує[13] певний тип людей, яких він називає всесвітньо-історичними індивідами або героями:
Це і є великі люди в історії: чиї власні окремі цілі містять субстанційне — волю світового духу.[14]
На перший погляд, Геґелеві слова — щось таке ж безглузде, як «уособлення Історії» чи «втілення Світового Духу». Тільки річ у тім, що останнє — з рольової гри про детектива-п’яницю, а перше — з книги, яка ніби намагається сказати щось про наш світ. Але суть ідеї Геґеля в тому, що історія — це не просто безглузда купа подій, які хаотично трапляються. Філософ переконаний, що її хід закономірний. І йдеться не про причиновий зв’язок (сталось А, і це призвело до B), а про мету, до якої прямує історія (сталось А, бо мало статись B).
Тож, коли Геґель каже про «волю світового духу», не варто тлумачити його слова буквально: наче є якийсь надсуб’єкт і він чогось воліє. Геґель говорить насамперед про цільовий рух історії. Герої відіграють ключову роль у цьому процесі: вони рухають історію. Звичайні люди та їхні життєві цілі залишаються цілком у межах усталеного порядку. Натомість всесвітньо-історичні індивіди і їхні вчинки ведуть до нового порядку, який досі був лише імпліцитно присутній у теперішньому.
Важливо зазначити, що світ не стає таким, яким його бажають всесвітньо-історичні індивіди. Насправді вони прагнуть того, яким світ повинен стати на наступному щаблі розвитку. І може здатися, що герої творять новий порядок. Але вони лише розпізнають і здійснюють те, що має відбутися за внутрішньою логікою історії.
Щоб окреслити цю дійсність, Геґель вводить поняття хитрости розуму (die List der Vernunft). Воно вказує на те, що світовий дух використовує всесвітньо-історичних індивідів, хоч вони це і не усвідомлюють[15]. Інакше кажучи, незалежно від особистого бажання, навіть досягаючи своїх цілей, герої водночас здійснюють мету історії.
Наведу приклад. До всесвітньо-історичних індивідів, на думку Геґеля, належить, зокрема, Александр Великий. Він повинен був поширити досягнення Еллади за її межі і створити на величезній території єдиний інтелектуальний простір з осердям саме грецької високої культури. Інакше кажучи, його історична роль — еллінізувати Азію. Геґель вважав, що цей процес неминучий, але те, що могло століттями відбуватися поступово, Александр зробив за десять років. Виконавши своє завдання, він загинув так, неначе порожнє лушпиння відпало від серцевини[16].
Подібно до цього, можна розглядати й Геґелеві слова про Наполеона, які я згадував вище. Герберт Маркузе, зокрема, пише про це у своїй книзі «Розум і революція»:
Геґель вбачав у Наполеоні історичного героя, що звершує долю Французької революції; він, на думку Геґеля, був єдиний спроможний перетворити здобутки 1789 року на державний лад і поєднати індивідуальну свободу зі загальним розумом тривкого суспільного порядку. Геґеля захоплювала не абстрактна велич Наполеона, а його здатність виражати історичну потребу часу. Наполеон був «душею світу», в якій втілилося загальне завдання часу. Це завдання полягало в тому, щоб зміцнити та зберегти нову форму суспільства, яка обстоювала принцип розуму.[17]
Насамкінець варто прояснити те, без чого неможливо повністю зрозуміти місце героїв у історії, а саме як вони пов’язані з мораллю.
Геґель тут висловлюється двозначно. З одного боку, безглуздо прикладати до всесвітньо-історичних індивідів сучасну міру моралі і чеснот[18]. А з іншого, він чітко зазначає, що «їхні (всесвітньо-історичних індивідів. — авт.) дії і промови – найкращі для свого часу», навіть тоді, коли вони підривають усталений порядок:
Вони саме тому великі люди, що воліли та звершили щось велике, і то не уявне чи гадане, а правильне і необхідне.[19]
В обох випадках всесвітньо-історичний індивід поза чи навіть понад мораллю. Адже його рішення продиктовані не власними примхами, а ходом світової історії. Вона ж, за словами Геґеля, «рухається на вищому рівні, ніж той, кому належить мораль»[20]. Тож хай як герої чинитимуть, в очах історії вони залишаться невинними.
3. Невинність як всесвітньо-історичний індивід
Стисло підсумуємо, чим схожі всесвітньо-історичний індивід у Геґеля і невинність у «Диско Елізіумі»:
- Вони відіграють ключову роль в історії. Їхнє життя, за визначенням, веде до кардинальних змін у світі.
- Однак не тому, що вони творять історію на свій розсуд, а тому, що здійснюють визначене. Інакше кажучи, їхню винятковість зумовлює зв’язок із більшим за них — із закономірністю історії. Геґель називає таких людей «представниками світового духу»[21]. У «Диско Елізіумі» це «уособлення Історії», або вже зовсім по-геґелівськи — «втілення Світового Духу»[22].
- Бувши пов’язані з історичною необхідністю, вони знаходяться понад мораллю. На це виразно вказує і Геґель, і саме поняття «невинність». У грі про це свідчить також прикметник «непомильний» (infalliblе), що описує того, хто не здатний ані схибити, ані вчинити неправильно в моральному сенсі.
Тут я окреслив зв’язок насамперед з узвичаєним у світі гри поглядом на невинність. Але є і маргінальні підходи, що містять важливі деталі для порівняння невинностей і Геґелевих всесвітньо-історичних індивідів.
До прикладу, один з персонажів, Нойд, підважує погляд на невинність як на «втілення Світового Духу». На думку Нойда, Дух «не має тіла, лише органи», як-от трек діджея, вітраж чи дерев’яна церква. Натомість невинності — крадії, бо присвоїли те, що їм не належить, — Світовий Дух[23].
Ця думка, та й саме поняття, орган, насправді дуже близькі Геґелю. Чи він вважав, що світовий дух вичерпує себе у всесвітньо-історичних індивідах? Звичайно, ні. Дух виявляє себе у всьому, зокрема й у мистецтві[24]. Тож Нойд мислить правильним шляхом, коли не зводить «втілення Світового Духу» лише до невинностей.
Інший важливий аспект: вбивця Долорес Дей, найвідомішої невинности, підозрював, що вона насправді не людина, а якась невідома істота, що втрутилась у людську історію. А ще перед тим, як убити її, він вигукнув: «Ми повинні були самі дійти до цього!»[25].
Для вбивці Долорес невинність — це щось зовнішнє щодо історії людства, що нав’язує їй свою волю. Тут неявно порушено дуже цікаву проблему: становище звичайної людини у світі, де є невинності. Однак у світі «Диско Елізіуму» загальноприйнятий погляд ближчий радше до Геґеля.
По-перше, він хоч і вважав всесвітньо-історичних індивідів винятковими, але все-таки людьми. Звісно, це не знімає повністю питання: чи значуще життя звичайних людей, якщо воно майже непомітне на тлі всесвітньо-історичних індивідів? Але тут принаймні не йдеться про якихось надістот, як це здавалось убивці Долорес Дей.
По-друге, Геґель чітко зауважував, що всесвітньо-історичні індивіди — не щось зовнішнє щодо історії, а лише інструменти, за допомогою яких вона діє. Та ж ідея міститься у визначенні невинности як «уособленні Історії» і «втіленні Світового Духу», про які я згадував.
Все це є доказом того, що в основі невинности, безсумнівно, закладено ідею саме всесвітньо-історичних індивідів, і аж ніяк не звичайну теорію великих людей[26]. Від неї ідея Геґеля відрізняється насамперед тим, що тісно пов’язана з його метафізикою і загалом поглядом на історію як закономірну й телеологічну. В теорії великих людей немає ні того, ні іншого. Вона стверджує, що історію творять великі люди: їхні думки та вчинки. Натомість як у Геґеля, так і в «Диско Елізіумі», історія має власну логіку і не зводиться до великих людей, хоч і діє через них.
Зрештою, сам Роберт Курвіц пише в післямові про невинностей, неявно покликаючись на вже згадані слова Геґеля про Наполеона:
Приблизно в 2007 році це [історичні періоди всередині гри. — авт.] стало системою невинности Елізіуму. Хода світових духів верхи на конях — Полікарп, Долорес Деї, Її Невинність Сола.[27]
Тож, якщо ми хочемо зрозуміти, що автори намагаються цим сказати, необхідно: а) визнати, що це не звичайна теорія великих людей; б) відповісти на запитання: чому автори використали не цю теорію, а надали невинності виразно геґельянських форми та змісту[28]?
На мою думку, саме вони надають образу невинности виразно квазісакральних рис.
Теорія великих людей сама по собі недостатньо пов’язана з божественним, щоб стати основою релігії. Зовсім інша справа з Геґелевою філософією. У ній божественне проявляється в історії передусім через всесвітньо-історичних індивідів. Але Геґель не заснував релігію, в якій сакральне вбачали б в історичному прогресі і в тих, хто його уможливлює. А от у «Диско Елізіумі» така є. Культ невинности — неначе релігія, заснована на Геґелевій філософії історії[29].
Окрім всесвітньо-історичних індивідів, тут помітно також вплив погляду Геґеля на те, як пов’язані релігія і політика. У його системі вони не є чимось принципово окремим: обидві — лише різні форми вияву духу. Держава, на його думку, заснована на релігії і виявляє принципи останньої[30]. Устрій та закони будь-якого народу виявляють ключовий зміст їхньої релігії, а саме: як вона розуміє дух[31]. Але тільки абсолютна релігія, християнство[32], відкриває те, що природа духу — це свобода. Цей принцип сповна розгорнувся в Реформації. І тому, на думку Геґеля, тільки в протестантській державі ідея свободи може і має втілитися повністю. Після Реформації це стало метою історії — узгодити державний устрій з принципами Лютера. Лише так можливо примирити релігійне та світське[33].
Власне, у світі «Диско Елізіуму» «примирення держави та церкви» вже відбулося. В ньому вся правова система побудована на релігії. І що найважливіше: остання не підкорила собі політичний устрій, ставши чимось на зразок католицької церкви в середньовічній Європі. У світі «Диско Елізіуму» релігійне поєдналося з політичним і розчинилось у ньому так, що вже неможливо сказати, де закінчується одне і починається інше. Тут автори йдуть навіть далі, ніж сам Геґель. Хоч він і пише: «Держава – це божественна ідея, як вона присутня на землі»,[34] — але він також залишає місце для суб’єктивного виміру релігії[35]. Натомість у світі «Диско Елізіуму» релігійне існує лише тією мірою, якою виявляється в політичному[36]. На це вказує розмова з Кімом, напарником головного героя:
ТИ: Кім, ти долоріанець?
КІМ КІЦУРАҐІ: Так. Як і ми всі. Її ім’я, тіло та правління — синоніми гуманізму. Закон, на варті якого ми стоїмо, долоріанський за походженням.
ТИ: Не думав, що ти духовна людина.
КІМ КІЦУРАҐІ: Це не про духовне. Це про конституційне. Долоріанська система не вимагає віри — лише дотримуватись закону.[37]
Власне, найвпливовіша політична організація у світі гри, «Моралінтерн», була заснована послідовниками Долорес Дей, які прагнули продовжити «її політичну та інтелектуальну справу»[38].
Цікаво, що один з героїв, котрий пов’язує себе з цією традицією, вважає, як і Геґель, що організація суспільного порядку в державі виявляє її фундаментальний характер[39]. Це не суто Геґелева ідея, але вона є ключовою в його політичній філософії, адже вказує на глибинний зв’язок між державним устроєм, філософією, релігією і мистецтвом, бувши виявом духу народу на певному етапі історії[40].
Якщо ж повернутися до слів Кіма, вони наштовхнуть на роздуми: чи релігійний вимір невинности в «Диско Елізіумі» справжній, чи це тільки вигадка, якою політична влада освячує сама себе? Інакше кажучи, чи у світі гри невинності — це нормальні люди, яким ідеологія приписала особливі можливості, — чи невинності справді їх мають?[41] На ці питання необхідно відповісти, щоб правильно розуміти образ невинности.
Я згоден з тими, хто вважають обидва варіанти правильними[42].
У світі гри невинності, безумовно, не є чимось вигаданим. Вони такі ж справжні, як для нас Александр Македонський чи Наполеон. Єдина відмінність: у світі «Диско Елізуму» Геґелів погляд на роль всесвітньо-історичних індивідів — це загальноприйнята теорія, а в нашому — доволі маргінальна.
Звичайно, постаті невинностей обросли всілякими дивовижними оповідями. Але вони насправді не такі важливі, як може здатися спершу. До прикладу, згідно з однією з таких легенд, легені Долорес Дей світилися під час коронації. Якби виявилося, що це лише вигадка, чи заперечило б це вплив Долорес? Зовсім ні. А якби їй не поклонялись та не будували церкви на її честь? Теж ні. Геґелеві герої геть не потребують ні чудес, ні культу, щоб здійснити своє покликання. Те ж саме можна сказати про невинність: її суть — це історична значущість, а не всякі казочки та обряди.
Зі слів напарника Гаррі можна навіть виснувати, що культ невинности сприймають радше як забобони, до яких вдаються задля розради[43]. А з огляду на те, що церква Долорес Дей занедбана, цей культ очевидно занепав. Однак це аж ніяк не свідчить, що невинності несправжні.
Проти цієї тези також свідчить розширений лор[44]. У ньому є таке явище як сороки (Magpie). Коротко кажучи, це люди, які здатні сприймати інформацію з майбутнього (CCP) і використовувати її, аби створювати щось, чого раніше не існувало (Novelty).
Також Енциклопедія описує, як «скальпель, пронизливий погляд»[45]Долорес Дей. Очевидно, тут ідеться не про очі, а про здатність помічати те, що приховано від інших. Власне, через це сучасникам здавалось, що вона не належить їхній епосі, а радше майбутньому[46].
До того ж, все це нагадує Геґелів опис всесвітньо-історичних індивідів:
Їх можна назвати героями тією мірою, якою вони черпали свої цілі і своє покликання не суто зі спокійного, впорядкованого плину речей, освяченого наявною системою, а з джерела, вміст якого прихований та ще не доріс до теперішнього існування <…>.[47]
Геґелеві всесвітньо-історичні індивіди та сороки[48] працюють за тим самим принципом: вони якось відчувають те, що ще не сталось, але повинно статися.
Втім, я дещо відійшов від теми. Розширений лор допоміг наблизитися до природи невинностей у контексті самої гри.
Одним словом, якщо не брати до уваги казки та культовий вимір, то немає сумніву, що невинності у світі «Диско Елізіуму» не вигадані. Для цього достатньо доказів як у самій грі, так і в розширеному лорі.
Інша справа з культом і квазіцерковною ієрархією, якщо їх розглядати не як доказ того, що невинності вигадані, а як частину висловлення. Коли Кім каже: «Люди з важким життям часто починають поклонятися невинностям», — то це очевидно нагадує відомі слова Маркса з «Критики Геґелевої філософії права»:
Релігія — це зітхання пригнобленого створіння, серце безсердечного світу, так само, як і дух бездушних порядків. Релігія — опіум народу.[49]
Однак цей аспект невинности мені видається не надто цікавим[50]. Наведу приклад – дещо примітивний, але він прояснить, чому я так думаю і загалом мій погляд на невинність.
Уявімо собі плем’я, де поклоняються каменю. З ним пов’язано все життя цього племені: у камені вони шукають розраду, він легітимізує владу всередині племені і так далі. Але насправді це просто камінь. Власне, з невинностями в «Диско Елізіумі» те саме: вони — частина реальности (не слід забувати, що це все-таки фантастичний твір), що стала об’єктом релігії.
Через це невинності можна аналізувати і як звичайний елемент релігії, і як фантастичний елемент. Я схиляюся до останнього підходу: саме він допомагає зрозуміти, для чого авторам потрібен цей образ. Якщо ж невинність розглядати лише як частину релігії, то розпізнати її особливість не вдасться. Долорес Дей можна було б спокійно замінити на камінь і геть нічого б не змінилось у тому, як працює релігія. Натомість якщо аналізувати невинність як художній засіб, можна досягти набагато більшого, ніж звичайна критика релігії може. Тому неявний зв’язок з Марксом у словах Кіма з цитованого вище уривка мені видається не таким цікавим, як зв’язок з Геґелем. В уривку розробники просто відтворюють Марксів погляд на релігію як розраду для пригнобленого класу. Натомість з Геґелем все набагато складніше, адже геть не очевидно, для чого вони звертаються до його філософії.
Так само недостатньо просто сказати: «Невинності стали сильним інструментом у руках панівної ідеології». Поки що це лише загальна теза. Її ще потрібно наповнити конкретним змістом, відповівши на запитання: що саме робить невинність таким інструментом?
На мою думку, геґельянські форма і зміст невинности відіграють тут ключову роль.
Якщо політичний устрій зазнав значного впливу окремої людини, то йому вельми вигідно підкреслювати її винятковість. Всі її вчинки постають в умах людей як необхідність і неминучість. Відтак критикувати встановлений нею устрій не менш безглуздо, ніж закони природи. А ще безглуздіше намагатися його змінити.
Це тлумачення пояснює, навіщо автори «Диско Елізіуму», створюючи невинність, взяли за основу саме всесвітньо-історичних індивідів. У такий спосіб вони критикують Геґеля. Але важливо зрозуміти, на що конкретно спрямована ця критика. Їхня мета — не показати, яка безглузда Геґелева філософія історії[51], а зобразити політичні наслідки, до яких вона призводить: що стається, коли квазірелігія освячує чинний режим. І, власне, побачене в «Диско Елізіумі» чітко вказує на те, що це неминуче веде до політичного застою.
Остання невинність, Сола, вирішила «пустити історію напризволяще». Вона «заохочувала людей самостійно процвітати, а не приписувала їм обожену модель історії»[52]. Але в часи, коли Крас Мазов та Іґнус Нільсен влаштовували революцію, така поміркована позиція означала підтримати status quo. Сола, бувши невинністю, майже ніяк не вплинула на історію. Все дійшло до того, що вона подала у відставку, коли юго-граадський[53] націоналіст вчинив на неї замах через те, що вона не стала на бік лівих у час революції[54].
Отже, у світі Елізіуму невинності — вже не втілення поступу. Вони стали не здатними рухати історію самі, ні навіть долучитися до тих, хто це по-справжньому робить, навіть не бувши невинністю.
Звісно, так було не завжди. Перикарнезій, перший з невинностей, вигадав ідею Бога і рівности всіх людей перед ним[55]. Дещо схоже, на думку Геґеля, зробив Ісус, бо в християнстві кожна людина вільна та має безмежну цінність вже тільки тому, що вона частина Божого задуму[56].
Франконегро, «невинність мілітаризму», дав людству ідею нації і суспільства, де кожна людина має своє місце відповідно до її чеснот. Він також скасував кріпацтво і впорядкував спадкове правління.[57] Видається, що Франконегро — очевидна паралель Наполеону. Хоча його погляди також дуже близькі Геґелю: обидва були прихильниками органічної держави і освіченого абсолютизму.
Та найбільший вплив на історію в «Диско Елізіумі» мала Долорес Дей. Вона — втілення модерну з усіма його перевагами і недоліками. В ній і великі географічні відкриття, і гуманізм, і наукова революція, і лібералізм (у грі це «моралізм»), і інтернаціоналізм, і держава добробуту[58], і парламент[59], і глобалізований світ[60], і військові злочини в ім’я людяности[61].
У випадку з Долорес Дей словосполучення «запаковане в десятиліття замість століть» можна розуміти буквально. Тут неможливо знайти конкретні паралелі, оскільки все, що належить модерну, ніби відбулося у світі гри завдяки одній людині[62].
Але те, що триста років тому було значним поступом, зараз лише сковує. Коли ж ці пута ще й освячені квазірелігійною теорією, стає не те що важко їх розірвати, а неможливо навіть уявити, що їх може не бути. Сакральний статус невинности унеможливлює будь-які політичні зміни. Історія неначе завмирає.
Тож, невинності перетворилися з джерела поступу на опору реакції. Вони, з одного боку, самі перестали рухати історію, як-от Сола. А з іншого, непорушний авторитет Долорес Дей створює хибне уявлення, наче вона досягла всього, чого може досягти людство, і йому залишилося тільки тремтливо оберігати її здобутки.
Саме в діалозі з Геґелем «Диско Елізіум» доходить до своєї, мабуть, головної ідеї: кінець історії[63] — це страшенно задушливе становище. В ньому не залишається нічого, крім як сподіватися, що от-от станеться щось прекрасне.
Однак діалог з Геґелем має також позитивний вимір. Хоч дух невинности досі сковує, та самих невинностей вже немає[64]. Ще з часів Соли історія не належить їм. Тепер вона в руках спільноти завзятих громадян, як-от Гаррі чи Кіма[65]. Їхні надії стали новим джерелом поступу тією мірою, якою спонукають їх діяти. Лише від них залежить те, що станеться навесні, та яким буде Le Retour[66].
Кінцеві зауваги
Сподіваюсь, я зумів висвітлити зв’язок невинностей з Геґелевими всесвітньо-історичними індивідами. Це чудовий приклад взаємодії мистецтва, філософії і реального світу. «Диско Елізіум» засвоює філософські ідеї та історичні події і перетворює їх у образи, щоб у такий спосіб сказати щось про нашу дійсність. Власне, в цьому я і бачу сенс мистецтва — за допомогою художніх образів пояснювати і змінювати світ, у якому ми живемо.
жовтень–листопад, 2024
[1] Паракосм — детально продуманий уявний світ, особливо той, який створила дитина. — Прим. авт.
[2] Цитовано автором і перекладено за: Kaspar Tamsalu (ed.), Disco Elysium (Zaum Studio Ltd, 2021), 183–184.
[3] Тут і наступні фрагменти з тексту гри цитовано за: https://fayde.co.uk/search?query=Her+Innocence+Dolores+Dei&WordBoundaries=0&actor1=&actor2=&VariableSearch=0&commit=Search
[4] ENCYCLOPEDIA — An innocence is the highest category of historical personage in the world, a literal personification of History. Traditionally, an innocence, when anointed, assumes supreme rule over the Occident, or the known world in general — at least the parts that matter.
[5] ENCYCLOPEDIA — Yes. There exists a group called the Founding Party. Known as the Holy Party during the time of the Perikarnassian. This, the world’s oldest international organization, spends its time in search of either the re-emergence of the innocence, or new members.
[6] THE GREATEST INNOCENCE — As the first innocence, he declared that there should be more of those like him. It is presumed his disciples were the beginning of the Holy Party (the Founding Party).
[7] Andre — “And they have roots in ancient mass society.” He pauses. “And they’re the custodians of the Perikarnassian Church. Plus they anoint the innocence. They, like, made the innocentic system, no?”
[8] ENCYCLOPEDIA — More. An innocence is elected to office by the Founding Party, a precedent that has taken place a mere six times in the entirety of History. The legal system of the Reál Belt is built to accommodate innocentic rule, should it coincide with our time.
[9] YOU — A tyrant?
ENCYCLOPEDIA — In a way.
YOU — A ruler?
ENCYCLOPEDIA — More.
[10] ENCYCLOPEDIA — An innocence is infallible. The decisions made by one are not decisions. They are inevitabilities — what would have happened anyway, only accelerated, packed into decades instead of centuries. An Innocence is a continuous, compressed event, a sacred human being. It is an honour and a glory to live when one is in office.
[11] YOU — Wait, what exactly is an *innocence*?
ENCYCLOPEDIA — The highest category of historic individual — an embodiment of the World Spirit.
[12] Тут і далі переклад цитат із Геґелевих творів мій, наукова редакція — Івана Іващенка. — Прим. авт.
“den Kaiser — diese Weltseele — sah ich durch die Stadt zum Rekognoszieren hinausreiten; — es ist in der Tat eine wunderbare Empfindung, ein solches Individuum zu sehen, das hier auf einen Punkt konzentriert, auf einem Pferde sitzend, über die Welt übergreift und sie beherrscht.” [Briefe von und an Hegel, Bd. 1: 1785–1812, 3., durchgesehene Auflage, Hamburg 1969, S. 119–121, hier: 120.]
[13] Насправді некоректно казати, що Геґель писав «Лекції з філософії історії». Вони були зібрані і видані його учнями вже після Геґелевої смерті.
Хай там як, але для теми допису геть не важливо, який текстологічний статус мають «Лекції».Тому далі я просто покликатимусь на них так, наче ця книга написана самим Геґелем. Певен, що автори Диско Елізіуму, не бувши професійними геґелезнавцями, сприймали її так само.
[14] “Dies sind die großen Menschen in der Geschichte, deren eigne partikulare Zwecke das Substantielle enthalten, welches Wille des Weltgeistes ist.” [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 45.]
[15] “Die Staaten, Völker und Individuen in diesem Geschäfte des Weltgeistes stehen in ihrem besonderen bestimmten Prinzipe auf, das an ihrer Verfassung und der ganzen Breite ihres Zustandes seine Auslegung und Wirklichkeit hat, deren sie sich bewußt und in deren Interesse vertieft sie zugleich bewußtlose Werkzeuge und Glieder jenes inneren Geschäfts sind, worin diese Gestalten vergehen, der Geist an und für sich aber sich den Übergang in seine nächste höhere Stufe vorbereitet und erarbeitet.” [G.W.F. Hegel Grundlinien der Philosophie des Rechts, §344]
[16] “<…>so fallen sie, die leeren Hülsen des Kernes, ab”. [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 1975, 47.]
[17] “Hegel saw Napoleon as the historical hero fulfilling the destiny of the French Revolution; he was, thought Hegel, the one man able to transform the achievements of 1789 into a state order and to connect individual freedom with the universal reason of a stable social system. It was not an abstract greatness he admired in Napoleon, but the quality of expressing the historical need of the time. Napoleon was ‘the soul of the world,’ in whom the universal task of the time was embodied. That task was to consolidate and preserve the new form of society that stood for the principle of reason.” [Herbert Marcuse Reason and Revolution, Kindle Edition, location 2719]
[18] “Es würde zu der großen weltgeschichtlichen Gestalt Alexanders nicht heranreichen, wenn man ihn, wie die neueren Philister unter den Historikern tun, nach einem modernen Maßstab, dem der Tugend oder Moralität messen wollte.” [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp 1975, 334.]
[19] “<…>ihre Handlungen, ihre Reden sind das Beste der Zeit.”; “Es sind große Menschen, eben weil sie ein Großes, und zwar nicht ein Eingebildetes, Vermeintes, sondern ein Richtiges und Notwendiges gewollt und vollbracht haben.” [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp 1975, 46–47.]
[20] “Denn die Weltgeschichte bewegt sich auf einem höheren Boden, als der ist, auf dem die Moralität ihre eigentliche Stätte hat <…>” [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp 1975, 90.]
[21]“die Geschäftsführer des Weltgeistes”.[G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp 1975, 46.]
[22] ENCYCLOPEDIA — The highest category of historic individual — an embodiment of the World Spirit.
[23] YOU — “Isn’t she supposed to be an embodiment of the World Spirit?”
NOID — “The World Spirit does not have a body. It has *organs*. Hard core is an organ of the world spirit.” He raises his left hand.
NOID — “This Arno van Eyck track is an organ. The carpentry and glass-cutting that built this house are also organs. She’s a thief if you ask me. An organ thief. All innocences are.”
[24] Не помилковим буде твердження, що у Геґелевій філософії світовий дух виявляє себе більше через мистецтво, ніж через державний устрій, адже останній — форма лише об’єктивного духу, а мистецтво — абсолютного.
[25] ENCYCLOPEDIA — One of the men in this secret service killed her — 22 years later. A young man who had come to suspect that Dolores Dei was not entirely human, but something else.
YOU — What?
ENCYCLOPEDIA — Something that had walked in our midst, watching us stumble for hundreds, if not thousands of years, until it decided to interfere — interfere in the course of our history. ‘We were supposed to come up with this ourselves!’ the man was reported to have screamed at the innocence…
[26] Про це часто пишуть, зокрема, в найпопулярніших тредах:
- https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/s/KN0g4ZhvAR
- https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/s/qHVxBNNuuS
[27] Circa 2007, this became Elysium’s innocentic system. A procession of World Spirits in horseback — Polycarp, Dolores Dei, Her Innocence Sola.
[28] Деякі коментатори зауважили зв’язок невинности з Геґелем, але не з всесвітньо-історичними індивідами, а з відомою цитатою про Наполеона:
- https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/s/L3Y9vRGR5g
- https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/comments/12tymei/comment/jh5aill/?utm_source=share&utm_medium=mweb3x&utm_name=mweb3xcss&utm_term=1&utm_content=share_button
Натомість користувачі з ніками w1gw4m і Felurial правильно зауважили зв’язок невинности з всесвітньо-історичними індивідами, але не врахували деякі важливі деталі Геґелевої ідеї:
- https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/s/GJyxYj3vor
- https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/comments/kvcjxx/comment/gj20pfz/?utm_source=share&utm_medium=mweb3x&utm_name=mweb3xcss&utm_term=1&utm_content=share_button
Користувач з ніком eliminating_coasts помітив і правильно виклав зв’язок, але не пояснив, як це впливає на тлумачення:
Користувач з ніком AdeDamballa виклав тлумачення («демократизація невинностей»), яке мені імпонує, але пов’язав його з теорією великих людей, а не з Геґелевими всесвітньо-історичними індивідами:
[29] Як влучно зауважив користувач з ніком Odd_Anything_6670, її можна назвати релігією, де поклоняються історичному прогресу: https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/s/Izo4ucJO4s
[30] “In diesem Sinne muß man es fassen, daß der Staat auf Religion gegründet sei. Staaten und Gesetze sind nichts andres als das Erscheinende der Religion an den Verhältnissen der Wirklichkeit.” [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp 1975, 497.]
[31] “Wie die Religion der Völker beschaffen ist, so ist auch ihre Moralität und Staatsverfassung beschaffen; diese richten sich ganz danach, ob ein Volk nur eine beschränkte Vorstellung von der Freiheit des Geistes gefaßt oder das wahrhafte Bewußtsein der Freiheit hat” [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Religion I. Frankfurt am Main : Suhrkamp 1975, 74-75.]
[32] “Die christliche Religion aber ist die Religion der Freiheit.” [G.W.F. Hegel Grundlinien der Philosophie des Rechts, Zusatz.§270]
[33] “Diese Versöhnung des Staates und der Kirche ist für sich unmittelbar eingetreten. Es ist noch keine Rekonstruktion des Staates, des Rechtssystems usf., denn was an sich recht ist, muß im Gedanken erst gefunden werden. Die Gesetze der Freiheit haben sich noch erst zu einem Systeme von dem, was an und für sich recht ist, ausbilden müssen.“ [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp 1975, 504.]
[34] “Der Staat ist die göttliche Idee, wie sie auf Erden vorhanden ist.” [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp 1975, 57.]
[35] Уже й не йдеться про те, що мистецтво, релігію і філософію як прояви абсолютного духу Геґель ставить вище, ніж державу як прояв об’єктивного духу.
[36] Хоча деякі дослідники ось як тлумачать Геґелів погляд на примирення між світським та релігійним у протестантській державі:
Це примирення, усуваючи різницю між двома світами, веде до того, що релігія, в певному сенсі, зникає, але водночас звершується: протестантизм означає як християнізацію saeculum, так і секуляризацію християнства. Модерна держава – християнська і протестантська тією мірою, якою її принцип походить з релігії. Але оскільки цей принцип є нічим іншим, як принципом раціональної загальності, він доступний всім людям як таким, а держава, що його виражає, є світською.
(This reconciliation, by abolishing the difference between the two worlds, leads to the result that, in a sense, religion is done away with while being fulfilled: Protestantism signifies both the Christianization of the saeculum and the secularization of Christianity. The modern state is Christian and Protestant to the extent that its principle has its source in religion. But, since that principle is nothing other than that of rational universality, it is accessible to all men as such, and the state which expresses it is secular.)
[Pierre Hassner George W.F Hegel // History of Political Philosophy, ed. Leo Strauss and Joseph Cropsey, Kindle Edition, location 14869.]
У творах Геґеля можна справді знайти доволі сильні текстологічні докази такого тлумачення:
У протестантизмі також немає духовенства, яке було б винятковим сховищем церковного вчення, оскільки в ньому немає мирян.
(Im Protestantismus gibt es auch keine Geistlichkeit, welche ausschließender Depositär der kirchlichen Lehre wäre, weil es in ihm keine Laien gibt.)
[G.W.F. Hegel Grundlinien der Philosophie des Rechts, Anm.§270]
[37]YOU — “Kim, are you a follower of Dolorianism?”
KIM KITSURAGI — “Yes. We all are. Her name, body, and rule are synonymous with humanism. The laws we enforce are Dolorian in origin.”
YOU — “I didn’t think you were spiritual.”
KIM KITSURAGI — “It’s not spiritual. It’s constitutional. The Dolorian system does not demand faith — only accordance.”
[38]COALITION WARSHIP ARCHER — “It was established by many of the same Founding Party members who elected Dolores Dei, and who, after her assassination, dedicated their lives to the continuation of her political and intellectual project.”
[39] TRANT HEIDELSTAM — “I have a longstanding interest in political systems. You see, it’s my personal theory that political systems are a lot like personalities. In other words, how a state organises itself is in some way the public expression of its innermost character…”
[40] “Es ist noch späterhin zu zeigen, daß die Verfassung eines Volkes mit seiner Religion, mit seiner Kunst und Philosophie oder wenigstens mit seinen Vorstellungen und Gedanken, seiner Bildung überhaupt (um die weiteren äußerlichen Mächte sowie das Klima, die Nachbarn, die Weltstellung nicht weiter zu erwähnen) eine Substanz, einen Geist ausmache. Ein Staat ist eine individuelle Totalität, von der nicht eine besondere, obgleich höchst wichtige Seite, wie die Staatsverfassung, für sich allein herausgenommen, darüber nach einer nur sie betreffenden Betrachtung isoliert beratschlagt und gewählt werden kann. Nicht nur ist die Verfassung ein mit jenen anderen geistigen Mächten so innig zusammen Seiendes und von ihnen Abhängiges, sondern die Bestimmtheit der ganzen geistigen Individualität mit Inbegriff aller Mächte derselben ist nur ein Moment in der Geschichte des Ganzen und in dessen Gange vorherbestimmt, was die höchste Sanktion der Verfassung sowie deren höchste Notwendigkeit ausmacht.” [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp 1975, 64-65.]
[41] Цю проблему виявляє користувач з ніком ElleWulf: https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/s/3B6vEASCI7
[42] Зокрема, на це вказують користувачі з ніками Kaduu01, ElleWulf, Aje-h:
- https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/s/rvxB3ef3lF
- https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/s/QOm5t3IKpi
- https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/s/rJwFV6aWif
[43] KIM KITSURAGI — “Of no nation that I know of. If anything, it reminds me of religious illumination, last or penultimate century. Men who live harsh lives often turn to innocentic worship — but which one? I see no trace of a humanoid figure.”
[44] Лор (англ. lore) — довідкова інформація про героїв, місця, ситуації, що допомагає проникнути в контекст вигаданих творів. — Прим. ред.
[45] ENCYCLOPEDIA — She made the most of her position in the Antedolorian court — a court visited by the most prominent thinkers and artists of the day. In secret, she was becoming the era’s pre-eminent philosopher of the state. A scalpel, a piercing gaze…
[46] ENCYCLOPEDIA – She was an almost preternaturally magnetic and intelligent individual. To her contemporaries she appeared out of time, a messenger from the future of the species. We *all* fell in love with her, head over heels. Even before she was declared an innocence her influence was tremendous.
[47] “Sie sind insofern Heroen zu nennen, als sie ihre Zwecke und ihren Beruf nicht bloß aus dem ruhigen, angeordneten, durch das bestehende System geheiligten Lauf der Dinge geschöpft haben, sondern aus einer Quelle, deren Inhalt verborgen und nicht zu einem gegenwärtigen Dasein gediehen ist <…>” [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp 1975, 45-46.]
[48] Можна, звісно, зануритись у лорознавство і запитати: як пов’язані невинності та сороки? Видається, що невинність — це людина, яка має найбільш розвинену здатність сприймати інформацію з майбутнього. Але це не означає, що така здібність не може мати різну інтенсивність. Тож, можна припустити, що у світі гри було чимало сорок, які не були невинностями. — Прим. авт.
[49] Цитовано за: https://commons.com.ua/uk/opium-narodu-kritichnij-marksizm-ta-re/#note-13849-2
[50] Кумедно, що в Диско Елізіумі є очевидна алюзія на цей вислів:
MEGA RICH LIGHT-BENDING GUY — “Was it Kras Mazov that said ‘religion is pyrholidon for the masses’?”
[51] Користувач з ніком charronfitzclair стверджує, що, описуючи невинність, автори висміюють теорію великих людей і ліберальний погляд на історію з позицій історичного матеріалізму (див.: https://www.reddit.com/r/DiscoElysium/s/hdCaF6hAiF). Авжеж, це не так, оскільки: а) йдеться не про теорію великих людей; б) це не ліберальний погляд на історію; в) автори не просто висміюють хибний підхід до історії; г) в тексті гри немає уривків, які б свідчили про те, що їхня критика ґрунтується на історичному матеріалізмі. Остання теза видається привабливою, якщо взяти до уваги марксистські погляди авторів, але тільки цього факту недостатньо, щоб її обґрунтувати, а текстологічних підтверджень ця теза не має.
Також навіть у тих фрагментах, де Курвіц безпосередньо згадує Геґеля, легко упевнитись, що для нього Геґелева філософія історії — це не просто об’єкт висміювання.
[52] THE GREATEST INNOCENCE — Incorrect. Sola was anointed during the previous century and even lived to see the current one. She was an urban planner who spoke her mind and largely left history to its own devices, encouraging people to excel on their own rather than prescribing to a deified model of history. She is often called an *anti-innocence*.
[53] Yugo-Graad — назва країни у світі гри. — Прим. авт.
[54] THE GREATEST INNOCENCE — Sola resigned after an assassination attempt by a Yugo nationalist, who blamed her for not taking the side of the left during the turn of the century revolutions. (Innocences don’t usually resign).
[55] You — The Perikarnassian?
The Greatest Innocence — Correct! Nothing much is known about him. It’s not even clear that he was a *he*, but Franconegro presumed as such and called him Pius. He’s depicted as a young man with molten gold pouring out of his mouth — all he spoke was gold. It’s said he *invented* god; and equality of men before god. He also introduced the gold standard as a way for measuring people’s love for aurum.
[56] “Erstens: die Sklaverei ist im Christentum unmöglich, denn der Mensch ist jetzt als Mensch nach seiner allgemeinen Natur in Gott angeschaut; jeder einzelne ist ein Gegenstand der Gnade Gottes und des göttlichen Endzwecks: Gott will, daß alle Menschen selig werden. Ganz ohne alle Partikularität, an und für sich hat also der Mensch, und zwar schon als Mensch, unendlichen Wert, und eben dieser unendliche Wert hebt alle Partikularität der Geburt und des Vaterlandes auf.” [G.W.F. Hegel Vorlesungen über die Philosophie der Geschichte. Frankfurt am Main : Suhrkamp 1975, 403-404.]
[57] THE GREATEST INNOCENCE — Correct! Named the innocence of militarism, he codified hereditary rule — but at the same time ended serfdom and established the interisolary reál as the global reserve currency. He also established the concept of the Nation.
THE GREATEST INNOCENCE Greatest Innocence — Franconegro attempted to solve the rising tensions between the aristocracy and bourgeoisie by building a unified society, in which every man has a place and a mission, but at the same time may rise to nobility provided on the strength of his virtue.
[58] COALITION WARSHIP ARCHER — “Immeasurable. It includes interisolary travel, three scientific revolutions, humanism, internationalism, the welfare state, and *balance of terror theory*. Nothing less than the intellectual foundation of our modern order.”
[59] JOYCE MESSIER —“Four years later the queen’s councillor was proclaimed Her Innocence Dolores Dei, the elected world spirit. The age of humanism, internationalism, and parliamentary rule followed. We were *high*…”
[60] ENCYCLOPEDIA — Three hundred years ago, in the wake of the discovery of this isola — the Insulindian — by explorers from the continent of Mundi. She is, among other things, the innocence of interisolary travel and the connected world.
[61] ENCYCLOPEDIA — She was the most socially secluded and least self-aware of all the innocences. Some modern thinkers would consider her a war criminal for the campaigns she waged against the Mesque state. And then there were the resettlement programs…
YOU — What happened?
ENCYCLOPEDIA — The Mesque state tried to detach itself from innocentic rule. Parts of the world were experiencing whiplash from accelerating into secularism. Her mandatory education programs and mass resettlement of upstream Magritte were problematic as well. Dissenters were suppressed by a military force she called “The Army of Humanity”…
RHETORIC –— Suggesting those who fight against it are not part of humanity.
ENCYCLOPEDIA — She adored chess, yes — but also military war games. Dolores Dei often holds a tiny tin soldier between her index finger and thumb — in icons such as this. She was also blonde, the blondest woman you have ever seen, with green eyes the colour of the Pisantic *mare interregnum*…
[62] COALITION WARSHIP ARCHER — “She was the greatest innocence, the single most consequential being to have ever lived. Her legacy touches every aspect of modern life.”
[63] В Диско Елізіумі кінець історії зображений радше так, як його уявляв Фукуяма, а не Геґель. — Прим. авт.
[64] ENCYCLOPEDIA — No. We are alone.
[65] Kim Kitsuragi — “Detective, we just stopped a small-scale war. Something is happening to Revachol.” He pulls up his collar and looks around, the cold spring light reflected in the lenses of his glasses.
Kim Kitsuragi – “I don’t know what, yet — but it’s going to be a hard spring for the RCM. We need to get ready. Infiltrate. Investigate.”
[66] Klaasje (Miss Oranje Disco Dancer) — “The Return, well… It’s part urban myth — part political science. It’s a fool’s hope, sir, and it’s also all I’ve got.” She smiles. “They say there will be an *event*. That it will happen somewhere here…”
Klaasje (Miss Oranje Disco Dancer) — “In Revachol. Revachol West. They say it will happen soon — and that it will change everything.”
Kim Kitsuragi — “*Le Retour…*” the lieutenant says. His forehead furrowed, he puts his notes down.
You — “The Return of *what* exactly?”
Klaasje (Miss Oranje Disco Dancer) — “Of the king? Of the nation? Of communism? Return on investment?” She tilts her head. “I don’t know exactly. It’s meant to be vague, as promises generally are.”
Klaasje (Miss Oranje Disco Dancer) — “But at the same time, I mean — things can’t go on like this forever. Something will give. It always does.”
Conceptualization — It’s an empty vessel, an amphora waiting to be filled. Something always *returns* from the past — it’s how the future happens. And when it does, many guesses turn out to have been right.
