Два тіла контактують, коли торкаються. Та що означає торкатися? Що таке контакт? Джорджо Коллі дав точне визначення контакту. Він стверджує, що дві точки контактують, коли їх відокремлює лише порожнеча репрезентації. Контакт не є точкою контакту, яка сама собою не може існувати, позаяк кожну безперервну кількість можна поділити. Кажуть, що дві сутності контактують, коли між ними не можна вставити посередника, коли вони, отже, безпосередні. Якщо між двома речами розташовано стосунок репрезентації (приміром: суб’єкт-об’єкт; чоловік-дружина; пан-служник; відстань-близькість), то не можна сказати, що вони контактують, але якщо будь-якої репрезентації бракує, якщо між ними немає нічого, тоді і лише тоді можна сказати, що вони контактують. Це можна також увиразнити так: контакт нерепрезентативний. Стосунок, про який тут йдеться, годі репрезентувати, або, як пише Коллі, «контакт, отже, вказує на репрезентативне ніщо, на метафізичний проміжок».
Вада цього визначення в тому, що воно, вдаючись до суто неґативних висловів на кшталт «ніщо» і «нерепрезентативний», ризикує розчинитися в містиці. Сам Коллі уточнює, що про безпосередність контакту можна казати лише приблизно і що репрезентацію годі усунути повністю. Отож, попри ризик абстрактності, буде корисно повернутися до відправної точки й наново запитати: що означає «торкати», тобто прояснити те найскромніше і найземніше з чуттів, яким є дотик.
Уже Аристотель міркував про особливу природу дотику, яка відрізняє його від інших чуттів. Для кожного чуття існує посередник (metaxy), який виконує визначену функцію: для зору посередником є прозорість, яка, освітлена кольором, діє на очі; для слуху – це повітря, яке, урухомлене звуковим тілом, б’є по вуху. Те, що відрізняє дотик від інших чуттів, полягає в тому, що ми сприймаємо відчутне на дотик не «тому, що посередник діє на нас, а разом (ama) із посередником». Цим посередником, який не є зовнішнім щодо нас, а перебуває в нас, є плоть (sarx). Але це означає, що торкаються не лише зовнішнього об’єкта, а й плоті, яку він урухомлює або зворушує. Іншими словами, у контакті ми торкаємося самої нашої чуттєвості, нас збуджує сама наша рецептивність. Тоді як в зорі ми не можемо бачити свої очі, а в слухові не можемо сприймати нашу здатність чути, – у дотику ми торкаємося самої нашої здатності торкатися і бути доторкнутими. Отож контакт з іншим тілом водночас і передовсім є контактом з нами самими. Отже, дотик, який здається підпорядкованим іншим чуттям, до певної міри є першим чуттям, позаяк у ньому утворюється щось на кшталт суб’єкта, якого в зорові та інших чуттях до певної міри абстрактно припускають. Ми маємо досвід самих себе вперше, коли, торкаючись іншого тіла, ми водночас торкаємось нашої плоті.
Отож якщо, як нині збочено намагаються робити, скасувати всякий контакт, якщо все і всіх тримати на відстані, то ми втратимо не лише досвід інших тіл, а передовсім кожен безпосередній досвід нас самих, тобто геть-чисто втратимо нашу плоть.
Переклад з італійської Іван Іващенко
Редакція Юлії Куліш
